Пам’ять про чотирьох незламних героїв

23 січня 1947 року Жуківський ліс на Бережанщині став місцем загибелі чотирьох учасників українського визвольного підпілля. У запеклому та нерівному бою з московськими окупантами полягли Микола Арсенич (псевдоніми: Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола) — засновник військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА, його дружина, охоронець, а також зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Романа Шухевича — Марія Римик (Наталка, Маруся, Марія).

Відомості про діяльність Марії Римик були тривалий час украй обмеженими. Це пояснюється її приналежністю до найвужчого кола довірених осіб Проводу ОУН і надзвичайно високим рівнем конспірації. Вона підтримувала зв’язок із Головою СБ ОУН Миколою Арсеничем та крайовим референтом СБ ОУН Григорієм Пришляком (Мікушка, Маріян).

У збірнику «Чортківська округа. Історико-мемуарний збірник. Чортків, Копичинці, Борщів, Заліщики», укладеному ветеранами підпілля в еміграції, Марія Римик офіційно згадується серед колишніх учнів Чортківської гімназії як одна з тих, хто «загинули як воїни УПА в нерівних боях проти московського окупанта».

Микола Арсенич здобув репутацію одного з найефективніших конспіраторів ОУН. Саме за його керівництва було створено й розбудовано розгалужену систему територіальних органів Служби безпеки ОУН. Він відіграв ключову роль у формуванні методів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності.

Під проводом Арсенича СБ ОУН перетворилася на основний інструмент захисту українського визвольного руху. Навіть у період масштабних каральних операцій структура зберігала боєздатність. Мережа СБ мала чітку організаційну побудову та діяла значною мірою самостійно, забезпечуючи безпеку конспіративних ліній зв’язку. У 1946 році рішенням УГВР Миколу Арсенича було нагороджено Золотим Хрестом Заслуги УПА.